Контроль за станом викладання навчальних предметів

Контроль за станом викладання навчальних предметів

Мета такого контролю – підвищення якості викладання вчителем навчальних предметів, якості знань, умінь, навичок та вихованості учнів. У річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу вказано перелік навчальних дисциплін, стан викладання яких планується вивчати, а також строки вивчення, хто буде вивчати (директор чи заступник директора з навчально-виховної роботи), в якій формі будуть заслуховуватися результати контролю: на засіданні педагогічної ради чи узагальнюватимуться у наказі.

         У ході перевірки стану викладання навчального предмету вивчаються такі питання:

– якість та ефективність уроків учителя; якість знань, умінь і навичок учнів;

– виконання вчителем навчальних планів і програм;

– організація позакласної роботи з предмета;

– участь учителя в різних формах методичної роботи.

         Перед відвідуванням і спостереженням уроків директор (заступник директора з навчально-виховної роботи) знайомиться з програмними вимогами з даного навчального предмета, із змістом навчального матеріалу в підручниках, посібниках, з методичними рекомендаціями, статтями в предметних журналах щодо вивчення окремих тем, з методичними листами Міністерства освіти, з передовим педагогічним досвідом з даного предмету, на основі записів у журналі встановлює, який матеріал вже вивчено, що задано додому, яка система оцінок учнів.

         Результати спостереження навчальних занять директор, заступник директора фіксують у журналі внутрішкільного контролю (кожен окремо). Форма запису і ведення журналу довільна. У процесі спостереження уроків перевіряючий звертає увагу на такі питання:

– знання вчителем фактичного матеріалу;

– доцільність вибору методів і прийомів навчання;

– способи активізації і стимулювання пізнавальної діяльності учнів;

– питома вага самостійних і творчих завдань на уроці;

– використання диференційованого та індивідуального підходу до учнів на уроці;

– дотримання принципів навчання;

– виховання інтересу до предмета;

– система перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, вмотивованість і об'єктивність оцінювання;

– щільність уроку, раціональне використання часу;

– забезпечення міжпредметних зв'язків у процесі реалізації дидактичної мети уроку;

– використання можливостей уроку для формування загальнонавчальних умінь і навичок;

– якість засвоєння учнями навчального матеріалу на уроці;

– обсяг і характер домашніх завдань;

– психологічний мікроклімат на уроці.

         Після відвідування уроку чи системи уроків учителя перевіряючий проводить глибокий педагогічний аналіз навчального заняття, вказує на його позитивні сторони, недоліки (якщо такі є), надає необхідну методичну допомогу.

         Під час перевірки виконання вчителем навчальної програми керівник школи зіставляє календарні плани із записами в класному журналі, зошитах учнів, звертає увагу на виконання практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій, проведення достатньої кількості контрольних робіт, з'ясовує доцільність внесення коректив (якщо такі зроблені) у послідовність вивчення навчального матеріалу, в розподіл часу на його вивчення.